Все созданное Господом прекрасно
И ты, конечно, тоже в том числе
И жизнь твоя проходит не напрасно
Ведь ты посланник Божий на земле!
***
Пророки древние сказали
Как призрачны земные дни
Не плачьте, если потеряли
Не радуйтесь, когда нашли!
***
Каждый день я хочу быть другою
Чтобы больше Тебе угождать
Я хочу \"пропитаться\" Тобою
Чтобы ярче Любовью сиять!
***
Есть плюс и минус, каждый это видит
Давайте больше плюсов замечать
И если даже вдруг кого \"заклинит\"
То минусы любовью покрывать!
***
Кто- то любит жизни сладость
Больше денег накопить
Ну а мне приносит радость
Людям счастье приносить!
***
Может я, Господь, не так молилась
Что- то не проходит боль в душе
Допустил Я испытание, чтоб училась
Отпускать, и больше верить Мне!
***
Ошибок нам не избежать
Но делай что тебе возможно
Чтоб каждый день Его являть
Чтоб каждый день для славы Божьей!
***
Через крест я обрела свободу
Пролитая кровь- ее цена
Воздаю благодарение Богу
Что по милости Его я спасена!
***
Христианин не просто так зовется
Если ты идешь прямым путем
То любовь Христа сердец коснется
И зажгет Божественным огнем!
***
Ты не от мира, как и Он
Его могущество в Тебе
И потому всегда, во всем
Ты победитель во Христе!
***
Как нелегко бывает тем кто верит
Кто на духовной не простой войне
Но ты в победе будь всегда уверен
Ведь самГосподь на нашей стороне!
***
Мой Господь на верный путь наставит
Даже если ошибаюсь иногда
Не предаст меня и не оставит
И любить не перестанет НИКОГДА!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
